Життя — це мить, зумій його прожити

Мета. Допомогти учням зрозуміти смисл людського життя, визначити своє місце в ньому, сприяти вихованню в них людяності, чесності, працьови­тості, відповідальності, лобові до людей, до рідної землі.                                       \

Обладнання. Грамзапис — пісня «Два кольори», виставка літератури на дану тему, вислови видатних людей:

«Живи не як хочеться, а як можеться»

(народна мудрість)

«Живи так, щоб сильніш/ за тебе не кривдили тебе, а ти не ображав слабших за себе»

«Пора перестати чекати несподіваних подарунків від життя, а самому робити життя»

«Наше життя ~ це те, що ми думаємо про нього»

(римський філософ Марк Аврелій)

«Найпрекрасніші і в той час найщасливіші люди ті, хто про­жив своє життя, піклуючись про щастя Інших»

(В Сухомлинський)

«Людина, яка думає тільки про себе І шукає в усьому свою

вигоду, не може бути щасливою»

(Сенека)

«Не кажи І не роби нічого поганого навіть тоді, коли ти наодинці з собою. Учись надто більше соромитись самого себе, ніж Інших»

(Демокріт).

«На світанні, побачивши сонце, з радістю прославте день новий І скажіть: Господи, додай мені літа до літа, щоб я честю й добром виправдав життя своє»

(Володимир Мономах).

«Ні про що не турбуватись, ні за чим не турбуватись - значить не жити, а бути мертвим»

(Григорій Сковорода).

Епіграф. Пам'ятай! Життя є дар, великий дар. І той, хто його не цінує, Цього дарунка не заслуговує

(Леопарда да Вінчі).

План

1. Твоє життя, неначе квітка, що пелюсточки ніжно обсипа.

2. Для чого ти живеш на землі? (Світ твоїх інтересів, прагнень, захоплень).

3. Ти - будівник свого життя, творець свого щастя.

Проблемні питання.

~ Для чого людина живе на землі?

~ Що зробити для того, щоб життя наше було прекрасним?

Звучить пісня «Два кольори».

Вступне слово вчителя.

Людське життя... Неповторне і звичне, радісне і сумне, сповнене глибо­ких переживань, солодке, як мед, і гірке, як полин.

Люди, їх мільйони... всі вони зовсім різні і чимось неповторні. Вони, мов ті зорі на небі, що горять своєрідним світлом.

Так, життя кожної людини - це стежина, встелена жовтогарячими чорно­бривцями, духмяними вишеньками, стежина з червоними і чорними тонами, як у цій пісні «червоне - то любов, а чорне - то журба»... (Пісня стихає.)

Бо й справді, кожне життя дається нам якоюсь дивовижною квіткою, яка вранці вмивається росою, зустрічаючи новий день, ніжно простягає руки-пелюстки до сонця, щоб захистило ЇЇ від усього злого й недоброго, а ввечері тихо й сумовито складає свою голівку до матері-землі, сподіваю­чись наступного дня побачити цей світ кращим.

Стежина життя... Це по ній кожен має пройти гідно. Але якою вона буде? І хочеться гукнути: «Життя! Ну зупинись хоч трішки! Почекай хоч одну мить! Візьми мене на свої крилечка й понеси ген-ген за небокрай, де люди у вічності живуть».

Прекрасні слова, правда? І як хотілося б кожному з нас, щоб і життя наше було таким же прекрасним. Але як цього досягти? Тому тема нашої сьогоднішньої зустрічі: «Життя - це мить, зумій його прожити». Ми повині з'ясувати такі питання: Для чого людина живе - для того, щоб життя наше було прекрасним? Щоб у нас вийшла цікава розмова, мені потрібна буде ваша допомога, на активність, щирість, відвертість. Підлітковий вік - особлива пора людського життя, коли ти вже торкнувся притягальної сили землі, а легенькі крила дитинства ще піднімають е у небо, де живе казка, де панує мрія. Як часто ми - дорослі, ваші вчителі, батьки, не розуміємо вас, не розуміємо, які емоції охоплюють вас, як тривожно б'ється серце у кожного з вас в передчутті нового (майже дорослого) світосприйняття. І тому інколи дивимося на легкий вибух непокори, суперечок, неслухняності як на загрозу власного розуміння добропорядності і чеснот, котрі, нашу думку, повинні повністю збігатися з нашими критеріями «позитивної поведінки в суспільстві».                                                                                         

Юність - це пік вашого життя. Зараз ви робите найвеличніше своє відкриття - відкриваєте самих себе. А відкриття самого себе – найпрекрасніше те, що може відчути людина. У цих пошуках глибокий зміст: кожен прагне розкрити свої реальні, досі незнані можливості. Щоб виявити і використати їх, щоб знайти себе, треба себе пізнати, тобто вивчити і зуміти оцінити. Це і дасть можливість будувати, творити своє «Я».                                              ™

Вдумаймося у слова Леонардо да Вінчі: Пам'ятай! Життя є дар, великий дар, І той, хто його не цінує, Цього дарунка не заслуговує. А щоб цінувати життя - треба знати і розуміти своє місце у ньому. Звичайно, нікому на дано з цілковитою точністю визначити своє майбутнє. І. а все ж кожному під силу намітити власний шлях самотворення, кожному слід знати, що він спроможний підсилити в собі, а що відкинути чи хоча б пом'якшити.

Щодня перед кожним з вас постають запитання: Хто я? Навіщо я при­йшов у цей світ? Куди іде моє життя? Що залишу після себе? Чи хтось колись про мене згадає? Здається, це прості запитання, але дати відповідь на них стає все важче і важче.

Життя - це ваша таємниця, проте ви повинні реалізувати себе, свої можливості, свою суть, пройшовши всі етапи, запрограмовані його віковими особливостями: людина повинна пройти молодість, зрілість, залишити спад­щину, тобто посадити дерево, збудувати дім, виростити дитину.

Бесіда з учнями.

~ А як ви думаєте, чи може кожна людина жити так, як вона хоче, і що

для цього потрібно?

(Людина може запланувати своє життя, визначивши мету існуван­ня, вибрати шлях реалізації мети. Все залежить від характеру люди­ни, вольових зусиль. Для того, щоб жити так, як хочеш, потрібно долати перешкоди, труднощі. Мало одного тільки бажання хотіти, по­трібна ще й праця, боротьба, щоб чогось досягти...)

-  А що складніше І важливіше ~ будувати життя чи пристосуватися до нього⁷

(Звичайно, складніше і важливіше будувати життя, а пристосува­тися - легше і простіше, але це нецікаво...)

-  Чи хочеш стати «видатною людиною», «зіркою», «жити щасливо»? (Напевне, кожному з нас хочеться жити щасливо. Тому дуже часто, вітаючи один одного з тим чи іншим святом, ми бажаємо найперше здоров'я і великого щастя.)

-  А який зміст ви вкладаєте в поняття «жити щасливо»?

(Жити щасливо - це коли тебе поважають люди, коли у тебе є вірні друзі, коли на землі панує любов і злагода між людьми...)

Вчитель. Так, пізнати щастя можна і в праці, і в боротьбі, і в дружбі, і в коханні... Важливо тільки, щоб праця була корисною не тільки для тебе, а й для людей, країни, щоб боротьба переслідувала гуманну ідею, а любов і дружба не були егоїстичними.

Пригадуються мені слова відомого українського поета Максима Тадейовича Рильського:                                                                  

Ми працю любимо, що в творчість перейшла,

І музику палку, що ніжно серце тисне.

У щастя людського два рівних є крила:

Троянди й виноград, красиве і корисне.

Свої філософські погляди на розуміння щастя висвітлив і Гри­горій Савович Сковорода, з творчістю якого ви знайомилися в 9 класі. Зараз ми послухаємо уривок з його твору, а ви повинні сказа­ти, що означає «жити щасливо» за поглядами Сковороди? (Інсценізація.)

Важливо, щоб людина пізнала себе і добре визначила мету, яку вона хотіла б досягти...

Щодня змінюється панорама життя, змінюється і коло інтересів, прагнень. І будь-яка дрібниця сьогодення не повинна замінювати ус­відомлення того, що є багатством кожної людини, я маю на увазі знан­ня, інтелект, різноманітність захоплень.

Так, різноманітність захоплень, саме на це я хочу звернути вашу увагу. Бо якщо людина в житті чимось захоплюється, плекає мріє, до чогось прагне, то і життя для неї не буде сірим, буденним, і вона не буде лише спостерігачем, а, навпаки, творцем свого життя.

~ А як ви думаєте, коли у людей з'являються захоплення⁷

(Звичайно, в дитинстві, коли дитина починає гратися й усвідомлює, що їй найбільше подобається. Недарма в народі кажуть: «У що ти граєш, тим і захопишся».)

Знайомлячись з вами, аналізуючи ваші анкети, я дізнався, що в кож­ного є улюблені заняття, мрії, захоплення. Про це ми зараз і поговоримо. (Деякі учні розповідають про свої захоплення.)

Слухаючи ваші щирі розповіді, бачимо, що в кожного з вас є те, чим можна пишатися, те, для чого варто жити на землі.

А зараз послухаємо повідомлення, яке, беручи інтерв'ю у людей різного віку, підготував учень вашого класу. (Учень розказує про захоплення людей різного віку.)

Хочу сьогодні сказати, що й серед наших учнів є такі, які мають свої захоплення. Деякі хлопці захоплюються спортом, дуже люблять футбол, відвідують футбольну секцію, інші, особливо дівчата, захоплю­ються музикою, танцями, вишиванням. А є і такі, які люблять літературу самі пробують писати вірші. Тому ми і вирішили створити збірку, яку назвали «Проба пера». В цю збірку ми вміщуємо фотографії юних літераторів, деякі штрихи їхньої біографії і, звичайно, їхні вірші.

Ось, наприклад, ... (зачитує біографію одного з учнів і вірш).

Напевне, кожен з вас захоплюється чарівною красою природи. Та сьогодні ми неодноразово чуємо: природу треба оберігати. А древнім жителям нашої планети і в голову не могла прийти така думка. Вони захоплювалися природою, схилялися перед нею, але ніхто й не перед­бачав, що доведеться боротися за збереження природних багатств. Грецька міфологія зберігає образ богині природи Венери Анадіомени - красуні з великими крильми, її зображували в польоті, вона височіла і над землею, і над людьми - могутня, велична і недосяжна. Так, приро­да сильна, але дехто з людей старається стати сильнішим за неї, нищить її. Тому завдання кожного з нас - не тільки захоплюватися чарівною красою природи, а й боротися з тими, хто завдає їй шкоди.

Ось послухайте лист учня, вміщений в одній з газет, подумайте над його змістом: «...Нині всі взялися за охорону природи. Не зірви квітку! Не зламай гілку! Не спіймай метелика! А хіба все те існує не для людини? Не для того, щоб ми милувалися красою? І чого ми повинні оберігати природу, вона сильніша за нас?.. Нещодавно я нарвав в пар­ку троянд, щоб привітати з святом учительку. Що тут поганого? Не для себе ж старався. А мене звинуватили...»

-  Як ви думаєте, чи тільки лобові до природи не вистачало хлопцеві?

-  Чого ще бракувало йому⁷

(Звичайно, вихованості, такту, культури і, в кінці кінців, людяності. Бо вихована, культурна людина ніколи не зможе зробити подібне. А вчителеві приємно буде, коли про його учня скажуть: це справжня

людина!)

Про захоплення ми можемо говорити ще і ще. Бо, як бачимо, немає жодної людини, яка б чимось не захоплювалася. Але хочу застерегти вас, щоб ви вдумливо ставились до своїх захоплень. Пригадайте оповідання А. Чайковського, яке ви вивчали в молодших класах, «Блудний син». До чого привело необдумане захоплення цирком головного героя оповідання Михася Поліщука?

(Він почав погано вчитися, пропускати навчання в гімназії, бреха­ти батькам, майже не спілкувався з друзями...)

-  Коли він це зрозумів?

~ Що сказали йому на прощання ?

(«Тям, синку, що четверта заповідь говорить: Шануй батька й матір, коли хочеш, щоб тобі на світі добре жилося»)

Не всі ті, хто захоплюється моделюванням, створюватимуть маши­ни; не всі, хто захоплюється спортом, стануть спортсменами; не всі, кому подобається музика, стануть співаками... Але головне - мати якусь мету в житті, до чогось прагнути. Бо людина, яка знайшла зміст свого життя і прожила у відповідності з ним, помирає тільки фізично. Вона залишається жити в результатах своєї праці, в людях, яких вона виховала, в ідеях, які вона виробила, навіть, якщо не встигла їх здійсни­ти. В свій час відомий педагог К. Ушинський писав: «Задовольніть усі бажання людини, але відніміть у неї мету життя, - якою нещасною буде вона. Не задоволення потреб, а мета життя являється серцевиною людського щастя».

Пошук змісту життя - проблема складна. Нерідко вона пов'язана з певними невдачами, розчаруваннями в собі і в людях. Можливо, в когось з вас виникає думка: Що там говорити про сенс життя, інте­лект, захоплення, коли сьогодні в нашій державі добре живуть ті, хто має гроші, владу... .

Але я вважаю, що ми не повинні орієнтуватися на погане, ми по­винні орієнтуватися на те, що споконвіку було притаманне нашому народові: патріотизм, відданість, гостинність, працьовитість... .

А які асоціації щодо даної теми ми знаходимо в творах художньої літератури?                                                                         

Учні читають вірші: Василя Симоненка «Ти знаєш, що ти - людина», Ліни Костенко «На світі можна жить без еталонів», Галини Турелик «І знову ти, ласкава доле», Тараса Шевченка «Минають дні, минають ночі».

Підсумок.

Так, не «гнилою колодою по світі валятись, а жити, серцем жити і людей любити» - таке завдання стоїть сьогодні перед кожним з нас. Наша розмова підходить до кінця.

-  Що з почутого сьогодні взяли ви для себе⁷

-  Для чого людина живе на землі?

-  Що зробити для того, щоб наше життя було прекрасним?

Тут варто нагадати слова американського психолога Рейнольда Нейборба:

«Господи, дай мені терпіння сприйняти те, що я не в силах змінити, дай мені силу змінити те, що я можу змінити, і наділити мене мудрістю, аби відрізняти одне від другого».

- Як ви думаєте, чому я саме так назвала тему нашої сьогоднішньої зустрічі «Життя - це мить, зумій його прожити»⁷

Так, людське життя коротке і дається воно тільки раз. А кожному потрібно старатися прожити його так, щоб не було соромно за марно прожиті роки. Ви - молоді громадяни України. І саме від вас залежа­тиме майбутнє, від вашої освіченості, активної життєвої позиції. І як не буде вас, розумних, досвідчених, добрих, людяних, то не буде майбут­нього у нашої держави. А якщо вам буде важко, якщо на серці не­спокій, якщо нема чим зайнятися, якщо те, дечого прагнете, не вдаєть­ся, то, можливо, потрібно шукати допомогу.